Якщо держава записало в «козли»

1. Особливості пенітенціарної системи Будь-яка людина в нашій країні не стане заперечувати проти того,...
2. Нове буде не краще старого?

Особливості пенітенціарної системи

Будь-яка людина в нашій країні не стане заперечувати проти того, що тюремну систему потрібно міняти. Питання в тому, що ми в результаті хочемо отримати. Про сьогодення і майбутнє цієї структури ми поговорили із заступником керівника департаменту з питань реалізації національного превентивного механізму - завідувачем відділом моніторингу пенітенціарних установ секретаріату уповноваженого ВР з прав людини Євгеном Нецвєтаєву.

Що стосується проходить нині реформи пенітенціарної системи, позицію Євгена Олександровича можна назвати обережним оптимізмом з неабиякою часткою скепсису, обумовленого теперішній практикою, про яку він має власну думку.

Є позитивні моменти. Наприклад, в минулому році прийняли закони, що розширюють права ув'язнених. Нововведення торкнулися і порядку застосування до засуджених дисциплінарних покарань. З квітня цього року покарання у виді переведення до приміщення камерного типу може здійснюватися лише за рішенням суду на строк до 3 місяців. Те ж стосується примусового харчування засудженого. Раніше, коли він оголошував голодування, його долею займалися керівники колонії і медики. Тепер примусове харчування - прерогатива суду. Змінилися і трудові відносини засудженого з установою виконання покарань. Виправні заклади зобов'язали укладати індивідуальні трудові договори з охоронюваним контингентом.

Проблема в тому, що державну пенітенціарну систему (ГПС) в жовтні 2016 року фактично ліквідували, повноваження кримінальних покарань і апробації передали до Мін'юсту. У міністерстві створили кілька структурних підрозділів, які відповідають за цей напрям. Ввели посаду профільного заступника міністра. У грудні минулого року також ліквідували обласні територіальні підрозділи ДПС і створили 6 міжрегіональних управлінь виконання покарань та пробації.

Однак поки ніяких видимих ​​реформ не спостерігається, за винятком того, що центральний апарат скасований, а його територіальні управління реорганізуються і скорочуються. Сьогодні одне новоспечене управління, наприклад, відповідає за три-чотири області, що в зв'язку зі значною територією обслуговування може негативно позначитися на ефективності їх роботи.

- Колишня ДПС представляла собою жорстку вертикально-горизонтальну систему управління, - розповідає пан Нецветаев. - Величезний комплекс, що складається, з одного боку, з центрального апарату, обласних управлінь та безпосередньо установ, а з іншого - з відповідних служб, в тому числі нагляду і безпеки, оперативної, соціально-психологічної і т. Д.

Сьогодні система змінилася, знаходиться в стадії становлення. Наскільки нам відомо, міжрегіональні управління частково комплектують новим персоналом. Особливу тривогу у співробітників колоній викликає факт розатестації ряду посад, внаслідок чого частина з них можуть втратити погонів. Але ж ці люди, згідно з чинним законодавством, як і в поліції, після 25 років служби мали право на спеціальні пенсії. У них немає вибору: або перейти в нову структуру і втратити можливість отримання такої пенсії, або податися в інші правоохоронні органи.

На мій погляд, сьогодні відсутня цілісна концепція реформування пенітенціарної системи, немає об'ємного бачення, якою вона має бути.

- Мін'юст посилається на норвезький досвід.

- Ще раніше, коли про Норвегії не згадували, фахівці ДПС ознайомилися з досвідом таких країн, як Німеччина і Великобританія. Моделей в світі багато. Зрушення почалися після того, як заробив канадський проект про службу пробації. Станом на 1 вересня 2016 року на обліку в підрозділах кримінально-виконавчої інспекції перебували 77 687 засуджених до кримінальних покарань, не пов'язаних з позбавленням волі та адміністративними стягненнями. Ця категорія потрапила під пробацію. В системі відбування покарань значилося 148 колоній різного режиму і 589 підрозділів кримінально-виконавчої інспекції. Загальна кількість ув'язнених - близько 60 тис. У 2015 був прийнятий закон «Про пробації», в 2016 р ВР затвердила ще один закон, щоб ця служба реально запрацювала. Позитивні тенденції є, і не можна їх не помічати.

Але в нинішніх колоніях різного рівня безпеки ніяких змін не відбулося. В середині минулого року заговорили про перенесення Київського та Львівського СІЗО за межі міст. На думку зарубіжних експертів, особливу увагу варто звернути на слідчі ізолятори в Києві та Одесі, саме перебування в яких вже несе загрозу людям, в них містяться.

На наш погляд, найбільш гостра ситуація склалася із забезпеченням права засуджених на охорону здоров'я. Ми постійно фіксуємо неналежне надання їм медичної допомоги. Крім того, у багатьох СІЗО так і не створили медичні стаціонари, в результаті хворі довгий час перебувають в загальних приміщеннях разом зі здоровими підслідними та засудженими. Коли заговорили про реформування медичної служби ДПС, Мін'юст начебто збирався передати її МОЗ, що логічно: медик повинен бути незалежним від начальника колонії або СІЗО. Але сьогодні мова про це вже не йдеться.

Крім того, в грудні 2016 був прийнятий закон «Про вищу раду правосуддя». У його перехідних положеннях незрозуміло з якої причини передбачили внесення змін до КПК України щодо створення інституту слідства державної кримінально-виконавчої служби (Гуїса). Виходить, що розслідуванням злочинів, скоєних в СІЗО і колоніях, в тому числі і самими співробітниками служби, будуть займатися слідчі Гуїса. Про який незалежному слідстві в такому випадку можна говорити? Наскільки нам відомо, за наполяганням державних і громадських правозахисних організацій в ВР внесений законопроект, згідно з яким цей інститут не повинен бути реалізований, але що вирішать народні обранці, неясно.

Чи то працювати, чи то ні

- Ви часто відвідуєте СІЗО і колонії. Це ініціатива омбудсмена?

- Для початку розповім про те, що таке національний превентивний механізм (НПМ). У 2006 р Україна ратифікувала факультативний протокол до Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання. Ним передбачається створення системи незалежних візитів до місць несвободи. До слова, сьогодні НПМ працюють в 46 країнах світу.

У 2012 р внесли зміни в закон про уповноваженого ВР з прав людини, в якому було передбачено створення національного превентивного механізму - системи незалежних відвідувань місць несвободи. До них відносяться не тільки установи Гуїса, а й МВС, державної прикордонної та міграційних служб, МО, державної судової адміністрації, а також міністерств соцполітики, охорони здоров'я та освіти.

Співробітники НПМ секретаріату уповноваженого ВР з прав людини спільно з представниками громадськості отримали можливість здійснювати планові та позапланові візити до місць несвободи, включаючи СІЗО і колонії, причому в будь-який час доби і без попереднього узгодження з керівництвом виправних установ. Ми можемо розмовляти з персоналом та засудженими без представників адміністрації, відвідувати будь-які приміщення, знайомитися з документацією, включаючи медичну, проводити фото-, аудіо- і відеофіксацію, вимірювати температуру в приміщеннях і їх площа.

Я детально розповідаю про це для того, щоб не виникли сумніви в нашій об'єктивності. Так ось, незважаючи на позитивні зміни, внесені за останні роки в чинне законодавство, ми як і раніше фіксуємо в СІЗО і колоніях численні порушення прав людини.

В першу чергу це стосується неналежні умови утримання. Наприклад, дуже поширене явище - переповнені камери в СІЗО, хоча за нормою на одну людину має припадати не менше 2,5 кв. м. У багатьох ізоляторах закривають очі на температурний режим. В кінці минулого року ми побували у виправній колонії, в якій в штрафних приміщеннях замість 18 градусів температура не перевищувала

12-14. Як сказав з цього приводу один із засуджених, не з чуток знайомий з правоохоронними органами, з усіх тортур найтяжча - тривале перебування на холоді. Про який виправленні і подальшої ресоціалізації засуджених може йти мова?

Крім того, в камерах часто спостерігається недостатнє природне і штучне освітлення, люди сидять в напівтемряві, погане опалення, сирі стіни, вкриті грибком, аварійні водопровідні та електричні системи. Нерідко порушується право на приватність: санвузли та душові без перегородок і дверей, ліжка стоять впритул один до одного. Іноді укладеним навіть постіль не видають, вони сплять на голих матрацах. Нещодавно ми побували в Київському СІЗО, в одній з камер якого ліжок було менше, ніж осіб, в неї поміщених. А адже сюди потрапляють і підслідні, чия вина ще не доведена.

До слова, завдяки змінам в КПК ізолятори вдалося розвантажити. Але проблема в нестачі фінансування - з камер, що знаходяться в аварійному стані або на ремонті, людей переводять в ті, де умови прийнятні. Ось і виходить, що при наявності вільних площ норми житлової площі як і раніше порушуються.

Існує ще одна проблема, пов'язана зі слідчими ізоляторами. У них є так звані камери збірних відділень (КСВ). Там знаходяться ті, хто тільки що прибув до установи або збирається його покинути. Як правило, КСВ є маленькі залізобетонні приміщення, без санвузлів, лавок, умивальників і питної води. Умови в них жахливі. Згідно зі встановленими нормами, людини не можуть містити в них більше 2 годин. На практиці це правило часто порушується. Влітку минулого року ми відвідали Запорізький СІЗО. На вулиці спека 30 градусів. Коли зайшли в КСВ, з'ясувалося, що в приміщенні площею всього 16 кв. м містилися 24 людини! Вони сиділи 3 години без води і туалету. Що це, якщо не катування?

До нас дуже часто надходять скарги від засуджених та їх родичів на огидне харчування. У своїх звітах ми часто вказуємо, що їжа має «неналежні органолептичні якості». Найчастіше те, чим годують засуджених, важко назвати їжею. У жовтні минулого ми побували в Дніпропетровському установі виконання покарань (з функцією СІЗО) і встановили, що в'язням протягом місяця взагалі не давали м'ясопродукти. А коли заглянули в котел однієї з виправних колоній, то замість м'яса виявили в основному курячі кістки. У деяких випадках перед зимою фіксували факти повної відсутності на складах колоній картоплі.

- У ЗМІ часто пишуть про те, що ув'язнених не тільки б'ють, а й катують.

- Що стосується використання психологічного та фізичного насильства, то, судячи зі скарг ув'язнених, останнім часом масових побиттів не спостерігається. Чи то персонал колоній став побоюватися раптових перевірок, то чи перестав розпускати руки, оскільки в зв'язку з реформою знаходиться в підвішеному стані. Однак випадки насильства все ще нерідкі. У Рівненській обл. в штрафному приміщенні виправної колонії наші співробітники під час громадського моніторингу виявили засудженого, який стверджував, що йому зламали ребра. Фіксуємо і порушення з використанням наручників. У минулому році в колонії виявили документи, згідно з якими засудженого тримали в наручниках 20 годин, хоча через кожні 2 години їх належить знімати.

Якщо говорити про умови праці та її оплати, то звернення засуджених можна розділити на дві категорії. У тих колоніях, де є потужне виробництво, вони скаржилися на те, що їх змушують працювати. В інших випадках вони, навпаки, просять допомогти їм працевлаштуватися, особливо це стосується тих, у кого на волі не залишилося родичів. У них немає можливості купити предмети першої необхідності.

Але основна проблема в колоніях пов'язана зі справедливою оплатою праці. При відвідуванні колоній ми виявляли факти, коли за операцію по пришивання підошви до черевика платили 2 грн. за пару, пошиття утеплених штанів оцінювався в 5 грн., а спеціальних рукавиць для виробництв, пов'язаних з металообробкою, - 50 коп. Яка може бути зацікавленість при таких грабіжницьких розцінках?

Але і це ще не все. Через недосконалість чинного законодавства адміністрація колоній довгий час утримувала з зарплати засуджених гроші на їх утримання: за їжу, одяг, взуття, нижню білизну, комунальні послуги і т. Д. Це призводило до того, що ті, хто працював, в підсумку виходили на свободу практично без копійки в кишені. Ситуацію вдалося переламати тільки в минулому році, коли в законодавство була введена норма, згідно з якою засуджений зобов'язаний відшкодовувати комунальні та інші послуги, а його харчування, забезпечення одягом, взуттям та білизною здійснюється за рахунок держави. Проте нерідкі випадки, коли в колоніях досі нехтують цими нормами.

Про недоліки нинішньої пенітенціарної системи можна говорити довго, але і наведених прикладів досить, щоб відповісти на питання, чи потребує вона в реформі. Питання в тому, як буде проходити цей процес.

Нове буде не краще старого?

- Після відомих подій, що сталися навесні 2014 р в Криму залишилося багато людей, засуджених за українським законодавством. Як вирішується їхня доля?

- За даними тодішньої Державної пенітенціарної служби, в Сімферопольському СІЗО і в виправних колоніях півострова на початку березня 2014 містилися 3200 чоловік. У нас немає відомостей, яким чином змінився їх статус. З нашими засудженими склалася дуже складна ситуація. РФ наполягає на тому, що передавати їх потрібно відповідно до конвенції від 1983 г. Але в ній мова йде про передачу засуджених однією державою іншій, для нас це неприйнятно, Крим - як і раніше частина України.

Ще гірша ситуація з тими особами, які до весни 2014 р перебували під слідством у Сімферопольському СІЗО. Вони відповідно до федерального закону від 21 березня 2014 р автоматично стали громадянами РФ. Їм дали всього 3 тижні, щоб відмовитися від російського громадянства. Але як вони могли це зробити, перебуваючи в СІЗО?

- Який стан справ із засудженими на непідконтрольних територіях Донецької та Луганської областей?

- Успіхів вдалося досягти тільки в Донецькій області. З ініціативи уповноваженого ВР з прав людини Валерії Лутковської в 2015-2016 рр. відбулося 7 передач засуджених загальною кількістю 133 людини. Ми склали список осіб, які виявили бажання відбувати покарання на підконтрольній частині України, і готові прийняти всіх засуджених. Складність в тому, що їх не можна перевозити як звичайних громадян, доводиться з однієї й іншої сторони використовувати спеціальний транспорт, автозаки. За один раз можна передати не більше 22 осіб. Остання передача відбулася в жовтні минулого року. З неконтрольованої територією Луганської області, на жаль, не вдалося досягти жодних домовленостей. Чому вони не хочуть йти нам назустріч, залишається тільки гадати.

На жаль, виникла правова колізія із засудженими, які перебували на неконтрольованої частини Донецької області і повернулися в Україну. Наскільки нам відомо, там переглянули КК і КПК, створили власні кодекси, переглянули рішення всіх українських судів. Наприклад, приходить громадянин, який вийшов на свободу з умовно-дострокового звільнення, в нашу поліцію або в колишню ДПС, а йому кажуть, що його папірці не мають юридичної сили. Що йому робити, незрозуміло.

Таку ситуацію може вирішити лише суд, але яким чином людина може представити необхідні документи, якщо вони залишилися в Донецькій області? І таких нюансів не злічити. Мін'юст розробив законопроект про правовий статус осіб, які містилися в виправних установах на тимчасово окупованих територіях. Але в даний час він допрацьовується.

Повертаючись до питання реформування пенітенціарної системи, хочу звернути увагу на обурливий факт. Влітку минулого року, як я вже говорив, ми побували в Запорізькому СІЗО. Попросили показати картотеку, в якій містилися відомості про укладені, поміщених в ті чи інші камери. Виявилося, що працівники установи на деяких камерних картках робили помітки про приналежність в'язнів до тієї чи іншої неформальної касти - «блатні», «козли» і т. П.

Найголовніше, що з цієї картотекою знайомилися все перевіряючі - від співробітників територіального управління ДПС і до прокурорських працівників. І ніхто в цьому не побачив нічого поганого. Це свідчить про те, що реформи в пенітенціарній системі потрібно починати не з реконструкції закладів, а з кардинальної зміни психології їх керівництва та персоналу. В іншому випадку отримаємо нову систему, аналогічну старої.

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...