Житомир.info | Житомирський інститут радіосистем: банкрутство і забуття розробника високоточної зброї

Оголошене банкрутом, перебуває багато років в забутті, практично втратило унікальний трудовий колектив ДП «Науково-дослідний інститут радіосистем» (м.Житомир) нарешті привернуло увагу центральної влади. Не так давно НДІ відвідало керівництво концерну «Техвоєнсервіс» (в структурі Міноборони України) і прийняв рішення якось зберегти інститут. Але чи вийде? Питання без відповіді.

Про можливості та значення інституту ми розмовляли з екс-начальником 1-го відділу (секретний відділ) НДІ Миколою Мозговим, який не захотів фотографуватися, пославшись на свою особливу діяльність в минулому.

- Коли говориш, що в Житомирі є інститут радіосистем, багато городян з подивом запитують: Які там радіосистеми в Житомирі ?. Розвійте нарешті здогади про справжнє призначення НДІ.

- ДП «Науково-дослідний інститут радіосистем» в Житомирі був створений як філія Донецького НДІ комплексної автоматизації. Їх назва була завуальовано, щоб приховати, або хоча б прямо не афішувати точне призначення. Житомирський НДІ створювався для вирішення однієї дуже важливої ​​задачі в оборонній сфері - розробки головки самонаведення для ураження радіовипромінювальних засобів. Ми займалися також системами для захисту військової техніки та військових об'єктів від високоточної зброї, створенням самого високоточної зброї, в загальному всім тим, що називається радіоелектронна боротьба (далі РЕБ). Ось наш істинний профіль, тепер про нього можна говорити.

Засноване ж підприємство було в 1984 році, розміщувалося спочатку в декількох приміщеннях по місту. Одне з них - тепер «Ощадбанк» навпроти Богунського райвиконкому. Тільки в 1989 році інститут переїхав в спеціально побудоване для нього 8-поверховий будинок на Корбутівка. Колектив формувався з провідних фахівців з усього Радянського Союзу. Начальники відділів підбиралися тільки з числа висококваліфікованих і авторитетних керівників підрозділів профільних інститутів, інженери - тільки з червоним дипломом. Все ретельно перевірялися службою безпеки на предмет благонадійності і родоводу. Тільки через 3-4 місяці вивчення кандидата, приймалося рішення про його зарахування.

- Чи виконав НДІ головне своє завдання?

- Так, за рік ми створили головку самонаведення для ураження радіовипромінювальних засобів. Причому створили 10 макетів, з яких вибрали найкращу. Але тоді, в епоху СРСР, зовсім інше ставлення було до військової прикладній науці. Ми за рік створювали до 10 науково-дослідних робіт, в колективі в 1989 році працювало понад 500 співробітників. В період заснування НДІ в ньому працювало близько 10 кандидатів технічних наук, один лауреат Державної премії СРСР.

-А наскільки ефективна є продукція інституту?

- Наведу приклад. У період становлення Збройних сил України Генштаб проводив показові навчання на полігоні під Житомиром. Було виставлено дві групи бойової техніки, одну з яких захищала техніка РЕБ. За цими групами завдали удару системами залпового вогню «Град», «Ураган». Результат: незахищена техніка повністю згоріла, захищена - залишилася неушкодженою. У другому випадку всі ракети, вибухаючи, не долетіли до мети. Навіть осколки не долетіли.

- Якщо в Україні є така техніка, то чим можна пояснити величезні втрати техніки і живої сили в зоні АТО від обстрілів системами залпового вогню сепаратистів?

- Ця техніка стала непридатною, тому як десятиліття вона не обслуговувалася. Ще з 1994 року для інституту припинилося фінансування замовлень Міноборони. Щороку нам надсилали замовлення із зазначенням обсягів фінансування, але грошей ми не отримували. В результаті у нас з'явилися борги із зарплати, частина колективу пішла з інституту.

Тільки з 2000 року почали потихеньку оплачувати оборонні замовлення, і то, за рахунок того, що замовниками були інші держави. Інститут почав займатися ремонтом і передпродажною підготовкою військової техніки, яку Україна продавала США, Китаю, інших країн. У той період ми відремонтували станції РЕБ для українського контингенту в Іраку, і дещо для ЗСУ. Останній раз НДІ займався цим в 2005 році. Потім взагалі припинилося фінансування оборонних замовлень. У лютому 2006 року нам востаннє виплатили зарплату. У 2007-му Пенсійний фонд подав позов до Господарського суду на НДІ з приводу його банкрутства. Цей процес триває досі. Суд не може прийняти рішення, тому що НДІ внесений в два особливих списку. Перший - стратегічних підприємств (у нас було мобілізаційне завдання на випадок війни з ремонту військової техніки), другий - підприємств, які не підлягають приватизації. Ось так і «висить» інститут вже 7 років. Колектив писав у всі інстанції, оголошував голодування, але все безрезультатно.

Дерев'яна скульптура, створена одним із співробітників НДІ, символізує обезголовлений науку

- Тепер-то, напевно, НДІ дуже потрібен армії?

- Звичайно, потрібен. Коли почалася АТО, про нас згадали в Києві. Більш того, надійшли питання: Де ж ваші розробки? А які розробки, коли стільки часу пройшло, коли 8 років немає фінансування, немає зарплати, практично немає колективу, коли НДІ став банкрутом? Всі науково-технічні звіти з грифом «секретно» ми давно відправили в Міноборони. Але діватися нікуди, техніку-то треба ремонтувати. Викликали деяких наших фахівців і зараз вони в Житомирі за договором (замовлення на НДІ давати не можна, тому як його рахунки заарештовані) займаються ремонтом військової техніки нашого профілю.

- Чи запитані послуги інституту на зовнішньому ринку?

- Так затребувані. Як зазначав вище, в період з 2001 по 2005 ми інтенсивно працювали з Китаєм і США. Наші фахівці кілька разів відряджалися в ці країни. З іншого боку фахівці КНР і США до нас приїжджали. Робота на зовнішньому ринку дуже вигідна економічно. За ремонт одного блоку розміром звичайного «дипломата» США нам платили стільки, скільки платило Міноборони України за ремонт всієї станції, яка розміщується на трьох великовантажних автомобілях - 80 тис. Грн., Що за курсом того часу 5 грн. за $ 1 були цілком нормальні гроші.

Всі замовлення йшли, природно, через «Укрспецекспорт», який не завжди думав про те, щоб дати нам роботу. Так, свого часу Китай купив в України 17 станцій РЕБ. Так як вони довгий час транспортувалися морем, їх треба було на місці відремонтувати. Крім того, необхідно було навчити ремонту китайських фахівців і підготувати екіпажі. Ми розробили свої пропозиції щодо вартості робіт і відправили в Київ. На цьому все і заглохло. Через деякий час до нас дійшла інформація, що «Укрспецекспорт» завищив мало не в 6 разів вартість робіт. Китай, звичайно, відмовився, угода зірвалася.

- Чи бачите можливість відродження НДІ?

- Я можу сказати одне: інститут потрібен. Давно помічено, що вкладення $ 1 в техніку РЕБ на війні дає економію $ 10. Але на першому місці, звичайно, захист живої сили і техніки. НДІ, в принципі, ще можна реанімувати, тому що є фахівці, приміщення, технічне оснащення (що вимагає переобліку і ремонту), дослідний полігон. Окремо про приміщенні. З роками воно занепало. Опалення немає, дах тече, паркетна підлога, меблі місцями повністю прийшли в непридатність. Але все це ще можна виправити. Було б бажання.

- Чи правда, що при СРСР планувалося грандіозне розширення інституту, що могло значно поліпшити облаштування та транспортну інфраструктуру Корбутівка?

- Кілька томів цього глобального проекту довгий час лежали в сейфі мого кабінету. Планувалося побудувати ще два корпуси. Один побудували: тепер там знаходиться управління Пенсійного фонду.

НДІ виділили землю до річки під будівництво дослідного заводу. Це не встигли. Були проекти двох нових полігонів для випробування станцій РЕБ і головок самонаведення. Цього теж немає. В такому з мікрорайонів Корбутівка планувалося будівництво житлового масиву з усією необхідною інфраструктурою. Транспортна частина плану: будівництво тролейбусної кільцевої лінії і моста через р.Тетерів в районі НДІ з дорогою, що виходить на Бердичівської трасу. Ось такі були плани. А маємо те, що маємо. Але надія, як кажуть, помирає останньою.

Сергій Ткачук для Житомир.info

Але чи вийде?
Коли говориш, що в Житомирі є інститут радіосистем, багато городян з подивом запитують: Які там радіосистеми в Житомирі ?
Чи виконав НДІ головне своє завдання?
А наскільки ефективна є продукція інституту?
Якщо в Україні є така техніка, то чим можна пояснити величезні втрати техніки і живої сили в зоні АТО від обстрілів системами залпового вогню сепаратистів?
Більш того, надійшли питання: Де ж ваші розробки?
А які розробки, коли стільки часу пройшло, коли 8 років немає фінансування, немає зарплати, практично немає колективу, коли НДІ став банкрутом?
Чи запитані послуги інституту на зовнішньому ринку?
Чи бачите можливість відродження НДІ?
Чи правда, що при СРСР планувалося грандіозне розширення інституту, що могло значно поліпшити облаштування та транспортну інфраструктуру Корбутівка?