Навигация по сайту

Меню сайта

Ключевые теги

Реклама

новости партнёров

Архив сайта

Новости

Где покупать автошины
о Для своей машины всегда самое-самое хочется купить. Часто нет элементарно времени на какие-то походы по магазинам, чтобы детали найти и купить. Часто уже интернет-магазинами пользуются даже для таких

Як безробіття впливає на індекс щастя

- Судячи з соціологічних опитувань, кожен четвертий, а то й третій з нас знайомий з людьми, які стали безробітними: когось скоротили, хтось пішов за власним бажанням. У той же час офіційне безробіття в нашій країні дивно низька. Промислове виробництво падає, а роботу, виходить, примудрилися втратити зовсім небагато. Парадокс?

- Безробітних у нас, згідно з дослідженнями, дуже мало. У Росії рівень безробіття один з найнижчих в світі. Дуже високі показники - 25-27% - в Південній Європі: Греції , Іспанії . А в нашій країні, за останніми даними Росстату, незважаючи на те, що криза вже почалася, всього 5 відсотків від економічно активного населення. Цьому є свої пояснення, пов'язані з особливостями нашої моделі ринку праці. Адже у нас масові звільнення ніколи не були шляхом вирішення проблеми підприємства. Навіть в найжорсткіший період переходу до ринкової системи в Росії скоріше домінувала стратегія роботодавців, які йшли на зниження заробітної плати або повне припинення виплат, але при цьому люди залишалися зайнятими. Їх ніхто не звільняв. Наша людина боїться безробіття - частково позначається вплив радянських цінностей, що у кожного повинна бути робота, а частково - крайня непривабливість нашої соціальної системи підтримки безробітних.

- Дійсно, формально зареєстрованих в службах зайнятості безробітних і того менше - близько одного мільйона росіян працездатного віку.

- У нас рівень зареєстрованого безробіття дуже низький, що не перевищує 2 відсотки. Є дослідження нашого центру, що показують, що в Росії ці цифри залежать значною мірою не від макроекономічної ситуації в країні, а від того, які дотації на цю систему соціального захисту може виділяти бюджет. І в ті часи, коли дотації зростають, відповідно, посібник стає вище і більше безробітних реєструється. Тому тут зв'язок з реальною ситуацією на ринку праці дуже невелика. Безробіття у нас - це вкрай непривабливий стан для людини з усіх точок зору. Ті, хто потрапляє в цю категорію, є дуже специфічну групу - своєрідне притулок неуспішних людей. Втрата роботи - це не тільки серйозне падіння рівня життя, але і значне зниження самооцінки.

- Але ж не в грошах щастя! В останні роки вчені ретельно підраховують Міжнародний індекс щастя (МІС), що враховує не тільки матеріальне благополуччя і рівень існування, скільки емоційний настрій населення. У 2006-му найщасливішою країною визнали Вануату - тихоокеанська держава в Меланезії. Його ще на мапі треба знайти. Два рази поспіль вперед виривалася Коста-Ріка, залишивши далеко позаду багаті європейські країни і США . У Росії, на жаль, показник щастя досить низький.

- Як показують закордонні дослідження, якщо робота не приносила людині великого задоволення або зовсім обридла, то її зникнення може привести до того, що задоволеність життям навіть покращиться. З самооцінками соціального становища така ситуація неможлива. Була зайнятість - не стало. Значить, за соціальним станом ти точно просів. Цікаво, що після всіх спеціальних методів, які застосовуються при експлуатації, з'ясувалося, що в більшості професійних груп такого погіршення самооцінки ми не спостерігаємо. Для робітничих професій ризики безробіття вище, ніж для інших, але для них це, судячи з усього, швидше за звичне явище: сьогодні робота є, а завтра її може не бути.

Для робітничих професій ризики безробіття вище, ніж для інших, але для них це, судячи з усього, швидше за звичне явище: сьогодні робота є, а завтра її може не бути

фото: Геннадій Черкасов

- А для кого перехід в статус безробітних виявився найбільш болючим?

- Єдина категорія, в якій була помітна динаміка, - це фахівці середньої кваліфікації: наприклад, страхові агенти, ріелтори, співробітники турфірм, бухгалтери, фармацевти. Галузі виявилися «перегрітими» в колишні роки. Ризики безробіття для даної професійної групи з початку нульових дуже зросли. Для них така ситуація в новинку. Ці люди в умовах сучасного ринку праці раптом відчули себе зайвими. Для заняття більш високих позицій вони недостатньо освічені і не можуть на них претендувати, а для переходу в менш кваліфіковані галузі вони не готові.

- Хто рідше втрачає роботу?

- Рідше всього втрачають роботу керівники і фахівці вищої кваліфікації. При цьому їх самооцінка, як правило, з переходом в безробіття сильно не змінюється. Це може пояснюватися низькою якістю тих робочих місць, які вони займали до втрати роботи. Само по собі це також серйозний маркер неблагополуччя. При цьому важливо, що в Росії взагалі рівень самооцінки соціального становища дуже низький: 4-4,2. В інших країнах він ближче до 6.

- Якою мірою безробіття торкнулася молодь?

- Серед безробітних чимало молоді у віці 20-29 років. Пов'язано це з тим, що молодим людям складно увійти на ринок праці, тому що роботодавцю необхідний працівник з досвідом. Одна справа - підробити до сесії офіціантом, зовсім інше - знайти першу роботу за фахом. Плюс молоді частіше змінюють роботу, вони мобільніші, шукають те, що більше підходить. Є навіть спеціальний термін «job shopping» - це коли роботу вибирають, попередньо «примірявши» на себе кілька різних варіантів, як плаття в магазині.

- Що відчуває людина, яка отримала «лист щастя»?

- Дослідження наслідків втрати роботи свідчать про те, що вона пов'язана зі значним погіршенням становища людини. Воно може проявлятися не тільки у вигляді безпосередньої втрати трудового доходу і зменшення ймовірності знайти нову роботу, але і в значному зниженні самооцінки свого становища в самих різних областях.

Існують чотири стадії реакції на ситуацію безробіття. Спочатку людина відчуває шок (мене звільнили), потім оптимізм (я знайду роботу), який змінюється песимізмом, і в разі тривалої безробіття настає фаталізм. Це дуже схоже на реакцію хворого, якому поставили смертельний діагноз. Інша картина, якщо людина добровільно пішов з роботи. На першій стадії він відчуває ейфорію, але з часом на зміну приходить занепокоєння, а потім депресія. Цікаво, що в Великобританії житель неблагополучного району в разі втрати роботи не відчуває себе аутсайдером, але стати безробітним в престижному районі - це стигма. Ти вже ізгой.

Взагалі в англосаксонських країнах (наприклад, в США) індивідуалістична ідеологія відповідальності: тебе звільнили, тому що ти не довчився у тебе відсутній кваліфікація. У нас же в більшій мірі прийнято покладати відповідальність на систему, несправедливість, зовнішні події. У будь-якому випадку твоєї вини в цьому немає.

- Які шанси у безробітних повернутися на ринок праці?

- Насправді все не так уже й безпросвітно. Сама безробіття - далеко не тупик. Близько 40 відсотків безробітних знаходять формальну зайнятість. Ще 11 відсотків стають нерегулярними працівниками. Однак тут виникає вже інша тема, пов'язана з якістю робочих місць, на які колишні безробітні можуть претендувати, а звідси питання про те, чи готові вони зробити активні зусилля - пройти перенавчання і підвищити свій рівень кваліфікації?

Парадокс?
Хто рідше втрачає роботу?
Якою мірою безробіття торкнулася молодь?
Що відчуває людина, яка отримала «лист щастя»?
Які шанси у безробітних повернутися на ринок праці?