Необхідність державного регулювання політики зайнятості на ринку праці

Економічні науки / 5. Управління трудовими ресурсами

Кравцова Л. В., Еготінцева Е. М.

Автомобільно-дорожній інститут ДонНТУ, м.Горлівка

Необхідність державного регулювання політики зайнятості на ринку праці

У 1991 році наша країна вступила в новий етап свого розвитку, почався поступовий перехід від планової до ринкової економіки. У зв'язку з цим виникла ціла низка нових і загострилися вже наявні проблеми, які є наслідком недосконалості економіки.

У цих умовах різко зростає роль держави в досягненні найбільш повної і ефективної зайнятості як найважливішої соціальної гарантії. «Центральним напрямком стабілізації суспільства і ефективного розвитку економіки стає формування адекватної системи управління в усіх сегментах економіки» [3]

Питання державного регулювання ринку праці та вирішення проблем, пов'язаних з безробіттям протягом декількох сторіч знаходяться в центрі уваги вчених всіх наукових напрямків і шкіл. У роботах А. Сміта, Д. Рікардо, А. Маршалла, а також К.Маркса, Дж. М. Кейнса, Ф. Хайєка, М. Фрідмена та ін. Сутність і причини безробіття розглядалися з різних позицій. Всі дослідники не заперечували, що регулювання даного явища передбачає використання різних заходів соціальної підтримки безробітних - виплату допомоги по безробіттю, заходів щодо перенавчання безробітних з метою якнайшвидшого їх працевлаштування.

Таким чином, особливий вплив на функціонування сучасного ринку праці оказиваетгосударство. При цьому слід враховувати, що «турбота держави в ринковій економіці зовсім не полягає в забезпеченні робочим місцем кожного працездатної людини» [2] Державна регламентація ринку праці спрямована лише на підтримку нормального співвідношення попиту на працю і її пропозиції.

Держава розуміє, що якщо завищений попит на працю, то неминучим стає надмірне зростання рівня заробітної плати, що підриває конкурентоспроможність вітчизняної економіки. Якщо ж, навпаки, «пропозиція праці в країні надмірно, то неминучі зростання безробіття, скорочення податкових надходжень до бюджету, нарощування соціальних витрат держави, а значить, наростання бюджетного дефіциту» [4]

Стан ринку праці, як і соціально-трудових відносин в цілому, залежать певною мірою від рівня ефективності правового регулювання. Права громадян України та іноземців в Україні щодо зайнятості та соціального захисту, викладені в Конституції України положень статей 24, 26, 36, 39, 40, 42-44 і 46.

Г осударственного політика України в галузі сприяння зайнятості населення спрямована на:

1. розвиток людських ресурсів для праці;

2. забезпечення рівних можливостей усім громадянам в реалізації права на добровільну працю і вільний вибір зайнятості;

3. створення умов, що забезпечують гідне життя і вільний розвиток людини;

4. підтримку трудової і підприємницької ініціативи громадян;

5. забезпечення соціального захисту в галузі зайнятості населення;

6. попередження масової, скорочення тривалого безробіття;

7. міжнародне співробітництво у вирішенні проблем зайнятості і т.д.

Державна політика зайнятості зводиться до двох основних напрямів: регулювання рівня і тривалості безробіття і соціальний захист постраждалих від неї людей.

Особливо ефективно знижує безробіття і підтримує високий рівень зайнятості політика активних заходів розвитку трудових ресурсів, яку в тій чи іншій мірі провидить практично кожна країна, виділяючи на неї зазвичай 30 - 40% всіх сум щодо державного фінансування програм ринку праці. Активна політіказанятості включає комплекс державних дій, спрямованих на викорінення глибинних причин, що викликають вимушену безробіття. (Див. Рис. 1)

Малюнок 1 - Основні напрямки діяльності активної політики.

Таким чином, метою здійснення активної політики зайнятості є перетворення реального безробіття в природну. Держава як суб'єкт активної політики на ринку праці: пред'являє попит на робочу силу в державному секторі; регулює попит на робочу силу в приватному секторі; обмежує пропозицію робочої сили.

Отже, активний метод включає заходи, що стимулюють створення нових робочих місць, професійне навчання безробітних, залучення їх до активної трудової діяльності. Активні заходи сприяють заповненню вакантних робочих місць і задовольняють попит на оплачувану зайнятість.

Розширення перепідготовки безробітних, як один з найважливіших напрямків активної державної політики зайнятості, має супроводжуватися їх орієнтацією на навчання тільки за перспективними спеціальностями відповідно до пріоритетів розвитку економіки.

Пасивна політика зайнятості забезпечує в основному згладжування негативних наслідків безробіття: виплату гарантованого державою допомоги по безробіттю, а після закінчення терміну його виплати - соціальної допомоги, виплату доплат на утриманців та інші заходи допомоги, а також включає в себе дострокове оформлення пенсій, надання неоплачуваних відпусток.

Однак тактика пасивного очікування економічного підйому може виправдати себе тільки при високій гнучкості ринку праці і робочої сили в цілому, позитивних економічних перспективах, при яких висока можливість самостійного працевлаштування. «В іншому випадку стримуючі регулятори пасивної політики на ринку праці опиняться слабкими і можуть тільки погіршити реальну ситуацію» [1]

Яскравою ілюстрацією цього став г ЛОБАЛЬНИЕ економічна криза, яка торкнулася багато компаній у всіх ключових секторах ринку - виробництво, машинобудування, перевезення, будівництво, банки і страхування. У зв'язку з цим проводиться значне скорочення співробітників.

Ситуація з безробіттям відносно стабілізувалася з березня попереднього року. Навесні її рівень почав зменшуватися , І, за даними Держкомстату , До жовтня 2009 року досяг 508,4 тис. Чоловік. Для порівняння: у вересні 2008-го в Україні налічувалося 513,6 тис. Зареєстрованих безробітних, в лютому нинішнього року - 906,1 тис.

Що стосується вакансій, то, за даними рекрутингового порталу SuperJob.ua, їх число в порівнянні з січнем Попереднє року зросла в півтора рази. Навесні і на початку літа кількість вакансій трималося практично на одному рівні, в липні-серпні спостерігався сезонний спад активності роботодавців, але з приходом осені попит відновився.

За статистикою, реальна заробітна плата хронічно знижується. У січні-серпні реальна заробітна плата скоротилася на 10,3% в порівнянні з аналогічним періодом 2008 року, в січні-липні - на 10,1%, в січні-квітні - на 10,8%.

Отже, політика зайнятості покликана задіяти весь коло факторів, що визначають успіх трудової діяльності людини, критеріями якого є розмір заробітків, стабільність зайнятості, просування по службі, можливість перенавчитися і підвищити свою кваліфікацію.

У справі підвищення зайнятості безробітних громадян далеко не всі резерви вичерпані. Перш за все, необхідний ефективний механізм оподаткування, який поряд з державним оздоровив б і недержавний сектор економіки. Сприяння зайнятості може проходити через реструктуризацію та відродження підприємств, поліпшення інформаційного забезпечення в галузі соціально-трудових відносин.

Проблема розробки дієвої політики зайнятості гостро стоїть перед урядом. Діюча в даний час політика зайнятості далека від досконалості і не дає бажаних результатів.

1) Єсінова Н. І. «Економіка праці та соціально-трудові відносини», Київ, видавництво «Кондор», 2008. - 360 с.

2) Рофе А. І., Стрейко В. Т., Збишко Б. Г. Економіка праці: Підручник для вузів / Під ред. проф. А. І. Рофе. - М .: Видавництво «МІК», 2000. - 248.

3) "Ринок праці: зайнятість і безробіття" Никифорова А.А., Москва, 1991 р

4) "Економікс" Кемпбелл Р.Макконнелл, Стенлі Л.Брю, Москва, 1995 г.

5) Економічна статистика: Підручник / За ред. Н. Ю. Іванова. - М .: ИНФРА-М, 1991. - 480 с.