Офіцер спецназу вчить пацанів стрибати з парашутом і битися за десантний бере

1. Матеріали по темі

Потом і кров'ю

Ігоря Тихонова позаочі називають татом. Цього почесного звання капітан спецназу удостоївся від своєї маленької гвардії. Пацанів він особливо не шкодує, ганяє до сьомого поту. В армії буде важче, а значить, суворовський принцип ніхто не відміняв. Він це точно знає.

Крім служби в ВДВ, у нього за плечима служба за контрактом у прикордонних військах, досвід гарячих точок, а на голові краповий берет, який, як відомо, дістається лише власним потом і кров'ю. Робота з молоддю теж не в новинку.

- Ще будучи прикордонником, служив сержантом, у мене в підпорядкуванні було 120 вчорашніх школярів. Новобранці, яких потрібно усьому навчить. Нікого особливо не шкодував, намагався мужиків справжніх виховати. Коли йшов, то така у них туга в очах була, що серце у самого защеміло. Коли в 2011 році запропонували очолити військово-патріотичний клуб «Гвардія», особливо не роздумував, практично відразу погодився, - продовжує десантний батя. - Тим більше що вдалося поєднати приємне з корисним. Структурно «Гвардія» відноситься до ДТСААФ, а мій безпосередній командир із загону «Схід» дав добро на використання бази спецназу.

Завдяки настільки необхідної підтримки «гвардійці» займаються в умовах, максимально наближених до реалій справжньою армійської служби. Спортзал, навчальні класи, гранатометні тубуси, навчальні міни, парашут від амурського аероклубу - все справжнє. Через руки хлопчаків проходить все, що використовується у повсякденному житті спецназу. У розкладі занять рукопашний бій, військова топографія, інженерна підготовка, тактика ВДВ і цілий набір інших армійських премудростей, аж до стройової підготовки та студіювання статутів.

- Без будь-якого: «А можна?». Якщо є необхідність відпрацювати ударну техніку - будь ласка - боксерські груші, в сусідньому залі залізом м'язи підкачали. Після закінчення занять усі наводять порядок - це вже елемент дисципліни, який необхідний в армійській службі. Ніхто за ними не ходить і не вмовляє. На стрибках кожен свій парашут несе.

Стрибок за тільником

Сьогодні в «Гвардії» 12 вихованців. Було в два рази більше, але позначився природний відбір. Кого-то забрала мама, зрозумівши, що стрибати з парашутом доведеться по-справжньому, хтось сам не витримав навантажень. Враховуються також вага і зріст кандидата, адже парашут розрахований на дорослого міцного чоловіка, і тут мають значення цілком конкретні фізичні параметри. Головна мета «Гвардії» не просто познайомити хлопців з труднощами, а підготувати новобранців для ВДВ. В цьому плані налагоджено тісну взаємодію з військкоматом. П'ятеро старших вихованців вже володіють третім розрядом з парашутного спорту, причому один з них сьогодні курсант військового училища. Кажуть, під час прийому було враховано і його «гвардійський» минуле.

- Форма одягу у всіх повітряно-десантна, однак право носити тільник вихованець отримує лише після першого стрибка з парашутом, блакитний берет - тільки за результатами випробування. За основу взято досвід отримання крапового берета у внутрішніх військах. У нас, правда, трохи полегшений варіант. Спочатку марш-кидок на дистанцію 7,5 кілометра, фізична підготовка і в фіналі рукопашний бій. Навантаження несмертельна, але серйозна, - ділиться подробицями Ігор. - Зате потім вони, як ніколи, цінують свої досягнення і форму одягу. Пишаються своїм прилученням до ВДВ.

Десантниками не народжуються

На тверде переконання «гвардійського» бати, десантниками не народжуються, ними стають завдяки наполегливій важкої праці над собою і своїми слабостями. У вересні нинішнього року Благовещенська «Гвардія» стала володарем «бронзи» ​​на обласних змаганнях з парашутного п'ятиборства. Для новачків в подібних заходах результат досить вагомий.

- Організація стрибків для підлітків справа серйозна, і мені інструктори на льотному полі вже говорили спасибі за дисципліну і підготовленість моїх підопічних. Для мене як керівника це хороша оцінка, - зізнається капітан спецназу. - Влітку польовий вихід з відпрацюванням всіх тактичних елементів, аж до виставляння секретів і проведення захоплень. У місті теж не засиджуємося, регулярно відпрацьовуємо штурм будівель.

У минулі вихідні Благовещенська «Гвардія» взяла участь в міському чемпіонаті з рукопашного бою. Цей крок розцінюється лише як розминка і проба сил перед майбутніми статусними змаганнями.

Примітний момент: серед вихованців «Гвардії» - син Героя Росії Сергія Бондарєва, який загинув на Кавказі. Олексій Бондарев дуже схожий на батька, і, ймовірно, подібність не тільки зовнішнє. Хлопцеві 16 років, і сьогодні він наполегливо відпрацьовує навички рукопашного бою та інші армійські премудрості. Своє майбутнє бачить лише в погонах.

- Бере дався нелегко, - розповідає про один з перших досягнень у своєму житті Олексій. - Під час випробування перші 300 метрів думки були тільки про одне - не витримаю, але бажання роздобути бере виявилося сильнішим. Потім друге дихання відкрилося, всю дистанцію пройшов вже з почуттям хорошій спортивній злості. Коли батько загинув, я спочатку розгубився, ні про що не думав, а пізніше одна думка в голові зміцнилася - служити, служити і служити. Татові друзі з СОБР стали моїми друзями, у всьому мене підтримали. Тепер мені потрібно вчинити в Рязанське повітряно-десантне училище.

Серед вихованців «Гвардії» - син Героя Росії Сергія Бондарєва, який загинув на Кавказі. Олексій Бондарев дуже схожий на батька, і ця подібність не тільки зовнішнє.

Матеріали по темі

Амурські школярі взяли штурмом снігову фортецю 12.02.2019, 9:31

Міноборони оцінило підготовку молоді до військової служби в Приамур'ї 03.07.2017, 15:42

показати ще