Основні засоби

Основним законодавчим актом з ведення бухгалтерського обліку основних засобів є П (С) БО-7 . Норми цього стандарту застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами всіх форм власності (крім бюджетних установ) і не поширюються на активи, перелік яких наведено в п. 3 П (С) БО-7 . Крім того, слід керуватися Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку основних засобів, затверджених наказом Мінфіну від 30.09.2003 р № 561 (далі - Методрекомендації № 561).

П (С) БО-7 оперує такими термінами і поняттями:

основні засоби - це матеріальні активи, які підприємство утримує з метою використання їх в процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких перевищує один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік);
строк корисного використання (експлуатації) - очікуваний період часу, протягом якого необоротні активи будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлений (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг);
об'єкт основних засобів - закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що має для їх обслуговування загальні пристосування, пристрої, керування та єдиний фундамент, внаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно. Якщо один об'єкт основних засобів складається з частин, що мають різний термін корисного використання (експлуатації), то кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.

Відзначимо, що згідно п. 23 П (С) БО-7 строк корисного використання (експлуатації) визначається підприємством самостійно. Відповідно, і нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством / установою (в розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання і консервації (додатково див. лист Мінфіну від 23.03.2007 р № 31-34000-10-25 / 5753 ).

У податковому обліку згідно п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 ПКУ основні засоби - це матеріальні активи, в тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6 000 грн., невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), призначених платником податків для використання в господарській діяльності, вартість яких перевищує 6 000 грн. і поступово зменшується у зв'язку з фізичним і моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію більше 1 року (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Критерії визнання об'єкта основним засобом

У бухгалтерському та податковому обліку основним критерієм визнання об'єкта основним засобом є часовий чинник (строк корисного використання більше року), в податковому, крім терміну використання, застосовується також вартісний критерій ( п.п. 14.1.138 п. 14.1 ст. 14 ПКУ ).

Крім того, слід враховувати, що в бухгалтерському обліку об'єктом основних засобів є будь-який об'єкт, відповідний тимчасовому критерію, а в податковому обліку об'єкт основних засобів повинен неодмінно брати участь у господарській діяльності. Тобто згідно з нормами П (С) БО в бухгалтерському обліку виробничі і невиробничі основні засоби в рівній мірі беруть участь в діяльності підприємства і при цьому амортизуються.

У податковому обліку згідно п.п. 138.3.2 п. 138.3 ст. 138 ПКУ амортизація об'єктів невиробничих основних засобів не нараховується.

Формування первісної вартості об'єктів основних засобів

Відповідно до п. 7 - 13 П (С) БО-7 основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, формування якої залежить від способу отримання підприємством основних засобів. Одиницею обліку основних засобів в бухгалтерському та податковому обліку є об'єкт основних засобів.

Пунктом 8 П (С) БО-7 визначено, що до первісної вартості об'єкта основних засобів включаються такі витрати:

суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків);
реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються у зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт;
Сума ввізного мита;
суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів, якщо вони не відшкодовуються платнику податків;
витрати на страхування ризиків доставки;
витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження;
фінансові витрати, включення яких до собівартості кваліфікаційних активів передбачено П (С) БО-31 (Додатково див. Тему Методика застосування Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати" );
інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням об'єктів основних засобів до стану, в якому вони придатні для використання в запланованих цілях.

Витрати на придбання об'єктів основних засобів і додаткові витрати, що формують первісну вартість основних засобів, у разі якщо платник податків зареєстрований як платник ПДВ, враховуються без ПДВ.

Відзначимо, що суми ПДВ, які були сплачені при придбанні (виготовленні) основних засобів, обліковуються в складі первісної вартості основних засобів:

...

З повним текстом цієї аналітичної статті можна ознайомитися БЕЗКОШТОВНО, зареєструвавшись в онлайн версії електронного журналу.

У статті також висвітлюються такі питання:

У статті наведено числовий приклад розрахунку уцінки і дооцінки об'єктів основних засобів, справедлива вартість яких значно відрізняється від балансової.