Рибна кістка замість риби

1. Нам пишуть і дзвонять Дякую за статтю «Трали на« варті »науки» про причини зникнення риби в Чорному...
2. Наші річки

Нам пишуть і дзвонять

Дякую за статтю «Трали на« варті »науки» про причини зникнення риби в Чорному морі, яка опублікована в №28 від 13 липня ц. м А як йдуть справи з виловом риби в Азові і у внутрішніх водоймах? Питаю тому, що споживання риби на душу населення в світі в 2017 р склало 20,3 кг, а в Україні за найоптимістичнішими розрахунками - не більше 14 кг. При цьому лідером споживання традиційно залишається імпортна оселедець.

Андрій КОНОВАЛЕНКО, Вінниця

Обсяг вилову водних біоресурсів українськими рибалками скоротився в 11 разів: з 1 млн. 100 тис. Т в 1989 р до 82 тис. Т в 2017-м. Українці все частіше стали замінювати дорожчають м'ясні продукти рибою, однак її в основному імпортують з-за кордону, що продовжує вбивати цілу галузь української економіки. Сьогодні в нашій продуктовому кошику 85% риби і рибної продукції - це імпорт.

Немає промислового лову

Загальний вилов риби та інших водних біоресурсів підприємствами рибної галузі України в 2017 р склав 81 875 т, з яких риби - 79 тис. Т. У 2017-му спожили 410 тис. Т риби та рибної продукції.

Виловом риби займаються більше 400 суб'єктів господарської діяльності, які мають квоти. На їх частку припало майже 62,2 тис. Т риби та інших водних біоресурсів, добутих в 2017 р При цьому 37,5 тис. Т видобуто в Азовському морі. У Чорному морі виловлено 5,2 тис. Т біоресурсів, а у внутрішніх водоймах - 19,5 тис. Т. Наші рибоводні господарства виростили 19,6 тис. Т риби.

Але чиновники Держрибагентства стверджують, що загальний вилов риби та інших водних біоресурсів у 2017 році склав 94 тис. Т. Вони вперше за останні чотири роки включили в показники спійманого нашим українським судном за межами України криля в Антарктиці. У 2017 році його виловили 7,9 тис. Т. Він весь був реалізований в місці вилову. Дане судно знаходиться в оренді. Також виловили 2875 т водних біоресурсів (раків, мідій, рапана, креветки, водоростей, гамаріди, артемії).

Візьмемо результат рекордного вилову в 2017 р на Азовському морі в 37,5 тис. Т. На папері ця цифра виглядає переконливо - більше половини всього українського вилову. Але справа в тому, що більше 99,9% всього річного вилову в Азовському морі складають три складових: азовська хамса, тюлька і кілька промислових видів бичків.

З наявних рибних запасів в Азовському морі тюльки, бичків, тарані, оселедця і піленгаса в повній мірі Україна може претендувати тільки на вилов тюльки, хамси, бичків і піленгаса. Запаси цих видів риб більше локалізовані в нашій зоні. А тарань знаходиться переважно в опріснення частині Азовського моря (його східна частина - Росія). Тому ми і виловили її в 2017 році всього 2,5 т.

Сьогодні на грань виживання поставлені осетрові види, які через незадовільний екологічного стану Азовського басейну, браконьєрства і нерозумного ведення промислу вказані як вимираючі види в Червону книгу України. Також страждає піленгас. Якщо в 2007 р українські рибалки виловили його 2236 т, то в 2017-му - лише 105,5 т. Одна з основних причин - відсутність повноцінних умов для нересту піленгаса, який для цього традиційно вибирав Молочний лиман. Але в останні роки несвоєчасно і тільки періодично розчищається штучна вимоїна, що з'єднує лиман з морем. В результаті без проточности води в літні місяці відбуваються явища масового замору риби в лимані. У 2017 року через недбалість і корупційних дій чиновників загинуло 2 млн. 800 тис. Штук молоді піленгаса. В цьому році в останню хвилину розчистили ополонку, чим врятували рибу.

За словами голови Асоціації рибалок України Олександра Чистякова, Азов вбили не браконьєри - його знищили промислові стоки, хімікати з полів, принесені в море ріками, і псевдонауковий лов, що проводиться звірячими методами. Років двадцять як на Азові для незрозумілих наукових цілей під час нересту сотнями тонн виловлюють ікряну рибу, а для науки потрібно кілька десятків кілограмів.

Олександр Чистяков: «Скрізь використовують досвід і знання наших іхтіологів і рибоводів, а вдома вони нікому не потрібні»

Сьогодні вилов сейнерів на 70% становить молодь бичка довжиною 8-10 см. Ця риба ніякої харчової цінності не має. Її відправляють на корм тваринам (в Білорусії годують норок, песців) і на виробництво рибного борошна. Азов знищують заради годування і виросту хутрових звірів чужої країни.

Також море зробили мертвим після дозволу застосовувати на ньому, знову ж для «наукових цілей», тралів. Азовське море мілководне (максимальна глибина - 14 м, середня - 7 м), і будь-який трал на ньому стає донним. Важезні баластні пластини, катки та ланцюга тралів переорюють дно Азовського моря як німецькі «Тигри» під час війни українські степи.

Осетрові види також не змогли вберегтися від «наукових» тралів. Не треба забувати, що осетер тільки на 8-10-й рік досягає статевої зрілості, а білуга - на 14-16-й рік. Але дожити до цих років, ухиляючись від наукових тралів і браконьєрських сіток, фактично неможливо.

Екологи переконані, що повернути Азовського моря колишній потенціал можна за однієї умови - закрити промисловий вилов на 5 років. Однак пряма заборона промислу не повинен бути самоціллю, він без програми раціонального і цивілізованого використання водних біоресурсів Азовського моря нічого не дасть. Не всі види риб сьогодні знаходяться в депресивному стані. Деякі з них (хамса і тюлька) такі численні, що промисел виловлює лише третина від дозволеного наукою кількості. В середньому освоєння національних квот становить 33%.

Також треба пам'ятати, що Азовське море використовується нами спільно з РФ, тому створено постійно діючу українсько-російська комісія, яка прописує і затверджує регламент промислового лову, встановлює допустиму кількість вилову (ліміти). Тільки за допомогою продуманої до дрібниць міждержавної програми можна вирішити питання зниження чисельності деяких видів риби.

Якщо ми говоримо про відновлення риб'ячих зграй Азова, то ніяк не обійтися без практики штучного зариблення його аборигенними видами, а також піленгас. На законодавчому рівні необхідно затвердити фонд підтримки рибної галузі. Його кошти повинні розподілятися на програми зариблення, меліорації і підтримку підприємців аквакультури. Наповнюватися фонд повинен за рахунок 20% від штрафів і компенсацій збитків, завданих браконьєрами.

Нічим не краща ситуація з рибою в Чорному морі. Детальніше про це ми писали в статті «Трали на« варті »науки».

Наші річки

- Оцінюючи звіти чиновників про вилов риби у внутрішніх водоймах в розмірі 19,5 тис. Т, хочеться запитати: а хто дозволяє виловлювати рибу в такій кількості в наших багатостраждальних внутрішніх водоймах, які знаходяться в критичному стані? - задається питанням рибалка з 30-річним стажем Євген Шурко. - Наука? Так ми знаємо на прикладі псевдонаукового лову на Азовському і Чорному морях, що сьогоднішня «наука» готова за винагороду обгрунтувати хоч повне знищення рибних запасів.

Ми бачимо, до якого стану доведені наші річки. Корупція в природоохоронних структурах, браконьєрство, незаконна забудова прибережних природоохоронних смуг, що не дає річці очистити свої води і позбавляє рибу традиційних місць нересту, - все це призвело до того, що риби стало катастрофічно мало. Всі водойми країни перетягнуті браконьєрськими сітками. У річках виловлюється 19,5 тис. Т. Споживання риби в Україні в останні роки в межах 400-450 тис. Т на рік. Так невже через 4-5% загального споживання потрібно остаточно вбити всю рибу в наших водоймах?

Екологи переконані, що необхідно повернутися до практики зариблення водойм аборигенними видами (за рахунок державного і місцевих бюджетів), ввести на законодавчому рівні кримінальну відповідальність за браконьєрство і посилити відповідальність за торгівлю незаконно виловленими водними біоресурсами.

Слід також ввести сертифікат походження риби - документ, який свідчить про легальність походження товару з обов'язковою умовою сумісності електронних баз з європейським аналогом (Європейський стандарт ISO 12875). Це допоможе в легалізації риби і рибопродуктів, а також підвищить безпеку харчових продуктів.

Не завадить створити торговельні рибні біржі, в яких засновниками будуть рибодобувні, рибопереробні підприємства. Це дозволить регулювати ціни на рибну продукцію на ринку і отримувати дивіденди круглий рік, а не сезонно. Але найголовніше - буде завдано удар по збуту браконьєрської риби.

За словами д Директорія підприємства «Дари моря» Сергія Тонконоженко, під час путини (сезону, протягом якого проводиться основний вилов риби) через відсутність власної переробної бази рибалки змушені здавати рибу перекупникам за копійки. Торгові біржі могли б вирішити цю проблему: в залежності від потреб ринку під час путини частина риби реалізовувати, а решту заморожувати або переробляти в готову продукцію. Таким чином, можна було б уникнути сезонних обвалів ціни, промисловики або рибоводи могли б отримувати гроші цілий рік.

Загальний вилов риби на початок 2018 р

За офіційною статистикою, в 2017 р вітчизняні рибоводні підприємства виростили 19,6 тис. Т. Риби. Такі цифри говорять про повний провал програми з розвитку аквакультури в країні. Закон «Про аквакультурі» сьогодні рамковий і вимагає ряду змін і доповнень. Потрібно терміново приступити до його доопрацювання.

Треба розробити умови, які дадуть поштовх розвитку рибництва в Україні. Не останню роль в цьому відіграє спрощення процедури отримання в оренду водойм, яка сьогодні досить складна і забюрократизована. Також треба прописати прозорі і зрозумілі, але в той же час жорсткі контрольні функції держави, щоб максимально не допустити нецільового та недбайливого ставлення до водойм і до земель водного фонду, забезпечити здійснення постійного моніторингу стану природного середовища.

Вкладені в водне господарство гроші очікувано почнуть повертатися через чотири-п'ять років, тому для стимулювання розвитку рибницькій галузі варто віддавати в оренду водойми для риборозведення за символічну плату і звільняти рибоводні підприємства від сплати податків мінімум на п'ять років (адже для вирощування товарної риби потрібен час).

Ще один фактор, який піднімає ціну на рибну продукцію, це дорожнеча кормів - за ціною вони недоступні для більшості фермерів. Кілограм комбікорми коштує в середньому 8 грн. Для того щоб короп набрав масу 1 кг, йому потрібно з'їсти 3-4 кг корму. Це з самого початку робить його собівартість дуже високою.

- Потенціал водойм нашої країни використовується вкрай незадовільно, - каже Олександр Чистяков. - З 1 млн. 300 га прісноводної водної гладі, які має Україна, придатні для риборозведення приблизно 250 тис. Га, але з них тільки близько 60% використовується на підставі документів. Всі інші водойми використовують з незрозумілою метою.

Незважаючи на труднощі, рибницькі господарства в країні працюють. У внутрішніх вітчизняних водоймах найбільший обсяг риби та інших водних біоресурсів отриманий підприємствами Одеської (12% загального обсягу по Україні), Черкаській (11%), Донецької (8%), Миколаївській (7%), Херсонській та Сумській (по 6%), Вінницькій і Дніпропетровській (по 5%) областей.

Але за світовими мірками це мізер. Китай в 2017 р виростив 46 млн. 800 т риби, Україна ж з її величезним водним потенціалом - в 2,5 тис. Разів менше, всього 19,6 тис. Т.

- Однією з найбільш фундаментальних шкіл рибництва в світі вважається українська школа колишнього СРСР, - вважає Олександр Чистяков. - Але протягом останніх десятиліть вітчизняні фахівці через незатребуваність на батьківщині, а також з-за втоми і відчаю від чиновницьких поборів почали шукати роботу за кордоном.

Наші рибоводи активно брали участь своїми знаннями і працею в становленні рибних галузей ряду країн: В'єтнаму, Лаосу, Китаю, ОАЕ. Сьогодні працюють і в Африці. Вітчизняні програми, а також вивезений за межі нашої країни селекційний український лускатий короп дозволили Польщі вийти на перше місце в Європі по його вирощуванню. Наші рибоводи в Ізраїльської пустелі допомогли виростити стільки риби, що це повністю наситило внутрішній ринок цієї країни, а в 2014 р Ізраїль вийшов на третє місце в світі по виробництву червоної ікри.

Програми та досвід українських рибоводів допомогли Румунії вийти на перше місце в світі по розведенню білуги. Китай багато в чому зобов'язаний українським рибоводам, завдяки яким ця країна зайняла лідируюче місце в світі за кількістю вирощеної риби. Цей ряд «вітчизняних» досягнень можна продовжувати. Скрізь використовують досвід і знання наших іхтіологів і рибоводів, а вдома вони нікому не потрібні. Необхідно перенести на українські водойми досвід країн, які за короткий проміжок часу вийшли на передові позиції в світі.

Слід також сказати, що в 2017 р чиновники своїми непродуманими і швидкими рішеннями завдали серйозної шкоди вітчизняної рибної галузі. Справа в тому, що згідно з розробленою ними реформі 15% всіх квот не було розподілено серед користувачів, їх залишили в резерві, щоб в подальшому реалізувати на аукціоні. Але ні нормативно, ні законодавчо ця процедура не виписана, та й самого аукціону не існує. Тому дозволу на вилов тисяч тонн риби не отримав ніхто, чим було завдано багатомільйонних збитків рибної галузі. Звичайно, цю рибу з наших водойм виловили і продали, але без відрахувань до бюджету і сплати податків.

На закінчення слід зазначити, що сьогодні на полицях наших магазинів 85% становить імпортна рибна продукція і лише 15% - вітчизняного виробництва. Такий стан справ починає загрожувати продуктової безпеки країни в цьому сегменті. Так що немає іншого виходу, як відновити власне рибне господарство, тим більше що всі умови для цього є.

Шановні читачі, PDF-версію статті можна скачати тут ...