Навигация по сайту

Меню сайта

Ключевые теги

Реклама

новости партнёров

Архив сайта

Новости

Где покупать автошины
о Для своей машины всегда самое-самое хочется купить. Часто нет элементарно времени на какие-то походы по магазинам, чтобы детали найти и купить. Часто уже интернет-магазинами пользуются даже для таких

Школярі проти вампірів - в новій книзі "Харчоблок" від автора "Географ глобус пропив"

  1. Про що книга однією фразою
  2. Про що книга більш розгорнуто
  3. Що автор хотів сказати
  4. Страшно чи?
  5. Чим ця книга дратує
  6. Чому на цю книгу все-таки варто звернути увагу
  7. Що ще важливо
  8. Цитата

Коротко і ясно розповідаємо про новий роман Олексія Іванова, автора таких книг, як "Географ глобус пропив", "Серце Парми" і "Тобол". Коротко і ясно розповідаємо про новий роман Олексія Іванова, автора таких книг, як Географ глобус пропив, Серце Парми і Тобол

Письменник Олексій Іванов на презентації нового роману "Харчоблок". Фото: Агентство "Москва" / Андрій Нікерічев

Про що книга однією фразою

Студент-філолог і школяр-очкарик борються з вампірами в піонерському таборі на березі Волги.

Про що книга більш розгорнуто

1980 рік, Радянський Союз міцний і могутній, в Москві проходить Олімпіада, а далеко від стадіонів і натовпів іноземних туристів, між нинішньою Самарою і краєм світла, в піонерському таборі на березі Волги ніяк не можуть влитися в дружній колектив два гордих одинаки: вожатий Ігор і школяр Валерка.

Табірне життя складна: у великому світі вожатих панують інтриги, ідіотизм і бюрократія, в маленькому світі простих піонерів є щось на зразок дідівщини, і знову-таки інтриги. А ще в таборі, в общем-то, нічого робити. Вожаті повинні придумувати піонерам заняття, але ж літо: замість того, щоб стежити за юними підопічними, хочеться сходити скупатися на річку або повалятися на травичці з якою-небудь книжкою. Але навіть в стародавні радянські часи людям було не чуже ніщо людське. Вожатий Ігор закохується в вожату Вероніку, у піонера Валерки намічається роман з піонеркою Анатасійкой. Так, саме так, чи не Настя, чи не Анастасія, чи не Настасья, що не Настька, а саме Анастасійка.

Так все триває до тих пір, поки в якийсь момент і молодші, і старші починають себе трохи дивно вести: слухняні стають зовсім слухняними, а буйні перетворюються в зразкових. Юні футболісти, які ніяк не могли зігратися, раптом перетворюються в команду майстрів. А зухвала бунтарка раптом стає звичайною. І тут героям, а разом з ними і нам, відкривається страшна дійсність: виявляється, що в таборі вже багато років мають місце бути незареєстровані міліцією випадки вампіризму. Радянські громадяни смокчуть кров у радянських громадян, табір перетворився в один величезний харчоблок, куди дивиться хвалена КДБ?

Перший про вампірської змові дізнається Валерка. Вожатий Ігор йому спершу не вірить, але потім вони разом стають нашим червоним Ван Хелсінг.

Фото: ТАСС / Паленіс Альгіс

Що автор хотів сказати

Є така давня російська літературна забава: виростити у своїй Вітчизні нашого Стівена Кінга, короля жахів. Адже ось яка халепа: навіть трамваї навчилися робити з низькою підлогою, як на Заході, а вітчизняного виробника жахів все немає і немає, одне суцільне імпортозаміщення. Олексій Іванов - автор по-чесному прекрасний, який написав блискучі романи "Серце Парми", "Географ Глобус пропив", "Золото бунту" і "Тобол", до теми жахів підбирався давно. Років вісім тому він, прикрившись псевдонімом Маврин, вже штурмував бастіон жанру в не своїй вдалою книзі "псоглавцев". І ось все спочатку, не через дорослі жахи, а через дитячі.

Піонери-вампіри вийшли на полювання, закривайте поверхи, скоро будуть грабежі.

Фото: ТАСС / Костянтин Дудченко

Страшно чи?

Ні, зовсім не страшно. Ну, може, хіба що тільки зовсім юному і дуже вразливому читачеві. Дивна річ, але за героїв переживаєш на початку книги. Наприклад, коли кожного з них не приймає свій колектив: Валеру - піонерський, а Ігоря - спільнота вожатих. За любовну лінію переживаєш. Але ось рівно в той момент, коли "Харчоблок" перестає бути спогадами про піонерське дитинство і історією річного роману, а перетворюється в розповідь про вампіроборцах, ось тут герої зовсім перестають викликати хоч якісь емоції. І анітрохи не страшно.

Чим ця книга дратує

Нескінченними Анастасійкамі. Потугами дорослого розумного дядьки розмовляти якимось вигаданим псевдошкольним мовою з нескінченними зменшувально-пестливих слівцями і штучними жаргонізмів. Більше, напевно, нічим.

Чому на цю книгу все-таки варто звернути увагу

Як уже згадувалося вище, у Олексія Іванова бувають більш вдалі книги, а бувають менш, але навіть в найгірші моменти своєї письменницької кар'єри він все одно залишається прозаїком, який з чого завгодно може зліпити читається і досить захоплюючий текст. У цьому романі приємно перебувати. Ось тільки в кінці нас все одно чекає розчарування, тому що від Іванова завжди чекаєш чогось більшого, ніж простенької історії, про те, як піонер і комсомолець зловили в кущах вампіра.

Ось тільки в кінці нас все одно чекає розчарування, тому що від Іванова завжди чекаєш чогось більшого, ніж простенької історії, про те, як піонер і комсомолець зловили в кущах вампіра

Письменник Олексій Іванов на презентації нового роману "Харчоблок". Фото: Агентство "Москва" / Андрій Нікерічев

Що ще важливо

Вампіри, як ми дізнаємося пізніше, досить успішно використовують радянську символіку, міфологію, вони інтегровані в систему. Чи не натякає Іванов на те, що СРСР був вампирским державою?

Цитата

"Старшаков говорили, що в минулому році замість стадіка був басейн, - на ходу розповідав Сергій Домрачев. - Тільки одного разу дівки купалися там після пацанів, і одна від води стала вагітною. Начальника табору трохи в тюрму не посадили. Він наказав закопати басейн.

Пацани, якщо чесно, не дуже-то уявляли, як у дівок відбувається процес вагітності. Для пацанів драматична історія перетворення басейну в стадіон виглядала цілком правдоподібно. Життя важке".

Радянські громадяни смокчуть кров у радянських громадян, табір перетворився в один величезний харчоблок, куди дивиться хвалена КДБ?
Чи не натякає Іванов на те, що СРСР був вампирским державою?