Визначення митної вартості товарів

C 1-червня 2012 року згідно ст. 49 МКУ митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх вартість, яка використовується для митних цілей, яка базується на ціні, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому нормами цього кодексу визначена ціла система методів, спрямованих на те, щоб митні органи могли максимально достовірно визначати вартість переміщуваної через кордон України продукції. Ці заходи повинні забезпечити жорсткий контроль з боку митних органів, а також повноту справляння податків і зборів при митному оформленні товарів.

• розділ III МКУ;
• форма декларації митної вартості та Правил заповнення декларації митної вартості, затверджені наказом Мінфіну від 24.05.2012 р № 599 (далі - Правила № 599);
• Порядок заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Мінфіну від 30.05.2012 р № 651;
• Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затверджений наказом Мінфіну від 30.05.2012 р № 631;
• Порядок справляння митних платежів при ввезенні на митну територію України товарів громадянами, затверджений наказом Мінфіну від 22.05.2012 р № 581;
• Положення про митні декларації, затвердженого постановою КМУ від 21.05.2012 р № 450;
• Структура, джерела і критерії формування бази середньоконтрактна цін, затверджені наказом ДМСУ від 17.05.2002 р № 257;
• узагальнення ВАСУ від 13.03.2017 р практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року.

Вартість товарів, що переміщуються громадянами через митний кордон України, відповідно до ст. 368 МКУ визначається по їх фактурної вартості, зазначеної в касових, товарних чеках, на ярликах, в інших документах роздрібної торгівлі, що містять інформацію про їх вартості. До вартості товарів, що переміщуються громадянами у несупроводжуваному багажі (вантажному відправленні), додається вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до перетину митного кордону України.

У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів митні органи визначають вартість самостійно, на підставі цін на ідентичні або подібні (аналогічні) товари (ст. 59, 60 Митного кодексу України).

Декларування митної вартості товарів

Митна вартість товарів і метод її визначення зазначаються декларантом при митному оформленні товарів на підставі вимог п. 5 ч. 8 ст. 257 МКУ в митній декларації.

Перелік подаються декларантом основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, наведено в ч. 2 ст. 53 МКУ:

• декларація митної вартості (далі - ДМВ) у випадках, визначених ч. 5 і 6 ст. 52 МКУ, а також підтверджуючі документи, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
• зовнішньоекономічний договір (контракт) або його замінює з наявними додатками;
• рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
• банківські платіжні документи з оплати товару, а також інші платіжні (бухгалтерські) документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
• транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення;
• копія ліцензії на імпорт, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
• документи, що підтверджують вартість страхування, якщо товар застрахований.

Декларація митної вартості подається згідно з ч. 7 ст. 52 МКУ у разі, якщо митна вартість товарів, що декларуються перевищує 5 000 євро - за бажанням декларанта (ч. 6 ст. 52 МКУ) та в обов'язковому порядку у випадках, передбачених ч. 5 ст. 52 МКУ, коли:

• до ціни товару додаються витрати, передбачені ч. 10 ст. 58 МКУ, якщо вони не включалися до ціни;
• з ціни товару виділені витрати, передбачені ч. 11 ст. 58 МКУ;
• покупець і продавець є пов'язаними особами.

У декларації митної вартості згідно з ч. 8 ст. 52 МКУ наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що стосуються визначення митної вартості товарів, і підтверджуючі документи.

Додаткові документи, визначені ч. 3 ст. 53 МКУ (при наявності), представляються декларантом у 10-денний термін за письмовою вимогою митного органу, якщо представлені основні документи, на думку митного органу, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методом визначення митної вартості . Такими документами є:

• договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
• рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, передбачені договором (в тому числі оплата комісійних, посередницьких послуг);
• виписки з бухгалтерської документації;
• ліцензійний чи авторський договір покупця, що є умовою продажу товарів;
• каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
• копія митної декларації країни відправлення;
• експертні висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, інформація про біржову вартість товару або сировини.

ВСУ в п. 2 розділу 210.040.000 "Митний контроль" висновків, викладених в рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судових рішень за I півріччя 2015 р від 01.12.2015 р, роз'яснює, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки в разі наявності обґрунтованих сумнівів (що є обов'язковою умовою) в достовірності поданих декларантом відомостей (неповнота представлених документів, невідповідність характеристик товарів резу ьтатам митного огляду цих товарів, порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, і т. д.).

Витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість переконатися в правильності або помилковості задекларованої митної вартості, а не всі документи, передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Неподання повного переліку необхідних документів може бути підставою для визначення митної вартості за першим методом тільки тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, які в своїй сукупності не спростовують сумнів в достовірності наданої інформації.

Аналогічну думку приведено Вищим адміністративним судом України в п. 1.2 Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 роки від 13.03.2017 р

При електронному декларуванні необхідність подання додаткових документів і підстави для їх запиту доводяться до відома декларанта у вигляді відповідного електронного повідомлення (лист Міндоходов від 31.03.2014 р № 7420/7 / 99-99-24-02-04-17).

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існує між продавцем і покупцем взаємозв'язок (вони є пов'язаними особами) впливає на заявлену декларантом митну вартість, декларант представляє (при наявності) документи, перелік яких міститься в ч. 4 ст. 53 МКУ:

• виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних (ідентичних або подібних, аналогічних) товарів на території України;
• довідкову інформацію про вартість в країні-експортері ідентичних або подібних (аналогічних) оцінюваним товарів;
• розрахунок ціни (калькуляцію).

Вимагати від декларанта інші документи, крім перерахованих в ст. 53 МКУ, забороняється. Однак декларант має право самостійно подати будь-які наявні в його розпорядженні документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару.

Якщо додаткові документи не були подані у встановлений термін або декларант відмовився від їх подання, коригування митної вартості товарів митний орган виробляє на підставі наявних відомостей згідно зі ст. 55 МКУ.

Всі документи повинні містити необхідну інформацію та бути оформлені належним чином. Копії документів повинні бути якісними і придатними для використання, засвідчені написом: "Копія. У відповідності з оригіналом ", підписом і печаткою декларанта.

Листи підприємства повинні мати такі реквізити: назва підприємства, адреса, номер телефону, вихідний номер і дата відправки. Бухгалтерські документи підписуються керівником, головним бухгалтером та скріплюються печаткою підприємства. Документи, що стосуються вартісних та якісних характеристик товару, повинні мати реквізити видали ці організацій, підписи посадових осіб та печатки.

Митна вартість товарів, що імпортуються заявляється декларантом митному органу шляхом подання декларації митної вартості, яка заповнюється державною мовою за допомогою комп'ютера (відомості, що стосуються осіб і підприємств-нерезидентів, виконані на іноземній мові, п. 1.6 Правил № 599 дозволяє вказувати в ДТС латинськими літерами) . Кожен лист завіряється підписом і печаткою (за наявності) декларанта або уповноваженої особи.

Декларація митної вартості подається згідно з п. 1.4 Правил № 599 на електронному носії разом з митною декларацією та іншими необхідними документами. При поданні митної декларації в паперовому вигляді ДТС також представляється на паперовому носії з електронною копією.

ДТС відповідно до п. 1.6 Правил № 599 друкується за допомогою комп'ютера на білому папері формату А4, що дозволяє забезпечувати належну якість відбитків службових штампів і печаток митних органів.

При відсутності в якій-небудь графі ДТС на паперовому носії місця, необхідного для зазначення відомостей, п. 1.9 Правил № 599 допускає в таких графах запис "Див. на звороті ", а на зворотному боці цього аркуша (основного або додаткового) вказується інформація з позначенням відповідної графи, завірена підписом і печаткою (за наявності).

Декларація митної вартості на паперовому носії подається в одному примірнику, який залишається у митного органу. Однак за бажанням декларанта ДМВ може подаватися у двох примірниках, один з яких з відмітками митного органу залишається у декларанта.

Вартісні показники в ДМВ (п. 1.7 Правил № 599) виражаються дробовим числом з точністю до 4 знаків після коми, крім граф 28, 32, 36, 40, 43, в яких вартісні показники округлюються за правилами округлення з точністю до двох знаків у дробовій частини.

ДТС складається з основного аркуша і додаткового А чи Б, який заповнюється на товари одного - трьох найменувань (п. 1.5 Правил № 599). Для заявлення митної вартості товарів, що імпортуються, визначеною за методом оцінки за ціною договору (вартості операції) відповідно до ст. 58 МКУ, використовується форма декларації митної вартості c додатковим листом А, при використанні інших методів визначення вартості товару, передбачених ст. 59 - 64 Митного кодексу України, заповнюється додатковий лист Б.

Докладні правила заповнення декларантом ДТЗ з роз'ясненнями по кожній графі основного аркуша і додаткових аркушів А і Б наведено в розд. III Правил № 599.

Необхідна кількість додаткових аркушів А чи Б додається до основного аркуша, якщо товарів в партії більш трьох найменувань і всі дані, заявлені на основному аркуші ДМВ, повністю стосуються і товарів, зазначених у додаткових аркушах.

При заповненні ДМВ використовуються ті ж митні класифікатори, що і для заповнення митної декларації, а також Класифікатор валют, затверджений наказом Держкомстату від 22.12.2010 р № 528.

Декларант згідно п. 1.12 Правил № 599 може вносити в ДТЗ, крім граф з вартісними показниками, зміни, доповнення, виправлення, запевняючи їх в паперовому вигляді підписом і печаткою. Зміни в електронну ДТС вносяться шляхом відкликання декларантом представлених ДТЗ, митної декларації та подання митному органу нової митної декларації та декларації митної вартості у формі електронного документа.

ВАСУ в оглядовому листі від 23.04.2008 р № 720/100 / 13-08 звертає увагу на такі особливості визначення митної вартості товарів:

• перелік документів, що подаються імпортером для підтвердження заявленої вартості товарів, не є вичерпним: митниця має право вимагати, а імпортер - представляти інші докази, що підтверджують митну вартість товару;
• в разі явної невідповідності заявленої вартості митні органи визначають її на основі цін на ідентичні (або подібні) товари, що діють в провідних країнах - експортерах таких товарів;
• при визначенні митної вартості не може бути використаний метод, що призводить до визначення ціни імпортованого товару, що є значно нижчою за ціну на світовому ринку на такі товари.

Визначення митної вартості товарів, що імпортуються

Основним методом визначення митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України в митному режимі імпорту, наведеними в п. 1 ст. 49 МКУ, є метод за ціною договору (контракту) (ст. 58 МКУ) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Крім основного, визначені і другорядні методи:

• за ціною договору щодо ідентичних товарів;
• за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
• на основі віднімання вартості;
• на основі додавання вартості (обчислена вартість);
• резервний.

Якщо митна вартість не може бути визначена основним методом, то відповідно до Рішення щодо випадків, коли адміністрації митниці мають приводи для сумнівів щодо правдивості або точності задекларованої вартості і з вимогами п. 4 ст. 57 МКУ проводиться консультація між митним органом та декларантом з метою вибору підстав для визначення митної вартості за ціною договору ідентичних (ст. 59 МКУ) або подібних (аналогічних) товарів (ст. 60 МКУ). В ході таких консультацій митний орган та декларант можуть обмінятися наявною інформацією за умови дотримання конфіденційності. Якщо і цими методами митна вартість товару не може бути визначена, застосовуються такі методи.

Кожен наступний метод застосовується тільки в разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

УКРІНФОРМ в листі від 10.05.2017 р № 11475/7 / 99-99-19-02-01-17 інформує, що якщо декларантом самостійно визначені підстави, що унеможливлюють застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, то декларант може визначити митну вартість другорядним методом.

В такому випадку (якщо за результатами здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості митний орган визнає заявлену декларантом митну вартість другорядним методом) декларант має право на випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів відповідно до заявленої митної вартості другорядним методом.

Так як при цьому митницею рішення про коригування митної вартості товару не виноситься, підстави для застосування ч. 7 ст. 55 МКУ відсутні.

<...>

Джерело: Аверс-Бухгалтерія - не забудьте оформити передплату на улюблене видання!

Щоб БЕЗКОШТОВНО отримати доступ до повного тексту статті заповніть, будь ласка, заявку

Визначення митної вартості товарів поновлено: автором: admin