Заходи безпеки при монтажі металоконструкцій

Монтаж технологічних металоконструкцій - трудомісткий і небезпечний процес. Індивідуальність технологічних металоконструкцій ускладнює типізацію способів їх монтажу, а отже, і заходів з техніки безпеки. При монтажі технологічних металоконструкцій робітники-монтажники здійснюють складні важкі підйоми, працюють на великій висоті майже без огороджень. У цих складних умовах питання безпеки ведення монтажних робіт набувають великого значення і вимагають ретельного опрацювання та проведення заходів безпеки.

Роботи з монтажу металоконструкцій виробляються відповідно до ППР. Керівництво монтажем металоконструкцій доручають досвідченому інженерно-технічного працівника - виконавцю робіт або майстра, добре знає специфіку виконання цієї роботи.

Перед початком роботи монтажна майданчик (монтажна зона) повинна бути огороджена. Для виконання робіт на висоті більше 1,5 м при неможливості або недоцільності влаштування настилів з огорожею робочих місць монтажників постачають запобіжними поясами, якими вони повинні міцно закріпитися за надійні конструкції (місця кріплення карабінів запобіжних поясів вказуються керівником підйому - майстром чи виконробом).

Заходи безпеки при виготовленні металоконструкцій

Для переходу робочих на висоті з одного місця на інше слід застосовувати монтажні сходи, перехідні містки і трапи. Пересування по нижньому поясу ферми або балки допускається тільки при наявності туго натягнутого уздовж них на висоті 1,2 м сталевого каната для зачеплення карабіна запобіжного пояса.

Важливою операцією при монтажі металоконструкцій є строповка конструкцій, яку повинні виконувати тільки спеціально навчені робітники-стропальщики.

Для стропування слід застосовувати інвентарні стропи або захоплення, вантажопідйомність яких відповідає масі жене конструкції, яка визначається за робочими кресленнями або по її обміру. Підйом конструкцій невстановленої маси не дозволяється.

При виборі місць стропування керуються необхідністю збереження міцності і стійкості жене конструкції при впливі на неї монтажних навантажень. Місця стропування слід визначати заздалегідь; як правило, вони вказуються в ППР або призначаються виконавцем робіт.

Елементи встановлених конструкцій, що не володіють необхідною жорсткістю, до їх підйому і установки тимчасово посилюють, що також має бути вказано в ППР.

Стропування, як правило, виробляють так, щоб монтовані конструкції подавалися до місця установки в положенні, максимально близькому до проектного; підтягувати їх при підйомі або опусканні забороняється. При строповке конструкцій за один гак підйомного механізму стропи слід розташовувати на однаковій відстані від площини, що проходить через центр ваги конструкції.

При підйомі довгомірних конструкцій можливе деяке погойдування їх по поздовжній осі. Щоб уникнути небезпечного перекосу конструкції до її кінців і гака закріплюють додаткові (страхувальні) канати невеликого діаметру. Ці канати не несуть навантаження і в розрахунку стропів не враховуються, але вони є надійним засобом, що перешкоджає виходу конструкції при перекосі в небезпечне становище. Піднімаються конструкції повинні утримуватися від розгойдування відтяжками з конопляного або тонкого сталевого каната. При підйомі конструкцій, що встановлюються в горизонтальному положенні, застосовують парні відтяжки, прикріплені до їх обох кінцях. Звільняти підняті і встановлені конструкції від стропів допускається лише після міцного і надійного їх закріплення.

Для наведення простих стиків в напрямку зверху вниз можна використовувати монтажний кран. Складні стики елементів конструкцій великої маси слід наводити за допомогою спеціальних пристосувань (талі, фаркопфов і ін.). Для остаточної наведення болтових стиків слід користуватися складальними ломиком або оправками.

При установці елементів, розташованих нижче раніше змонтованої конструкції (ферми, балки), забороняється наводити стики краном при подачі елемента від низу до верху по вертикалі або під кутом до вертикалі, так як це може викликати обвалення конструкцій.

Одночасно з монтажем основних елементів потрібно встановлювати постійні або тимчасові зв'язку, необхідні для забезпечення стійкості елементів, які монтує. Тимчасові розчалювання монтує кріплять до надійних опор (якорів) так, щоб вони не торкалися гострих кутів конструкцій і не перегиналися на них.

Число розчалок встановлюється в ППР. Для складальних операцій встановлюються підмостки, конструкції яких також передбачаються в ППР. Виконувати складальні операції без риштовання допускається тільки при неможливості їх влаштування; але при цьому обов'язково застосування запобіжних засобів - натягнутих сталевих канатів, страхувальних сіток і ін. В таких випадках керівник робіт (виконавець робіт або майстер) вказує монтажникам місця їх роботи на закріпленій конструкції і місця прикріплення запобіжних поясів.

Для підготовки під зварювання і для зварювання монтажних вузлів на висоті біля кожного з них ще до підйому повинна бути підвішена монтажна люлька (рис. 48).